Капкан Георгий Евдокимович

Материал из Офицеры русской императорской армии
Перейти к: навигация, поиск
Капкан Георгий Евгеньевич.jpg
Капкан Георгий Евдокимович (в ОС-1908, -1909, -1910 "Евг."), Капкан Юрий (Юрко)
  • Даты жизни:
06.04.1883 – ?
  • Биография:
Родился 06.04.1883. Вероисповедания православного. Из крестьян Подольской губ. Брат (предположительно) - Капканов Федор Евдокимович, в 1915 г. - стрелок 10-го стр. полка [1].
Образование: общее - Гайсинское 2-классное городское училище (?, окончил курс), военное - Чугуевское пехотное юнкерское училище (1906, по 1-му разряду).
Семейное положение: женат (на ?) / вдов (на 01.01.1914) / женат (на конец 1914), жена православная; детей нет.
Участник 1-й мировой 1914-18 (несколько ранений и контузия) и гражданской войны в России 1917-22 войн.
  • Прохождение службы:
В службу вступил нижним чином с 30.04.1904.
—, юнкер (1904 - 24.03.1906).
ВП 24.03.1906 произведен по экзамену из юнкеров Чугуевского ПЮУ в подпоручики, со ст. с 22.04.1905, в 311-й пех. Челябинский полк.
—, подпоручик (24.03.1906 - 31.05.1906).
ВП 31.05.1906 переведен в 231-й Котельничский рез. батальон.
—, подпоручик (31.05.1906 - 20.10.1909; на 01.01.1908, 01.01.1909); на 1907 г. - заведующий приемным покоем; в АК Вятской губ. на 1908 и 1910 гг. - "Евгениевич".
—, поручик (20.10.1909 - 02.09.1910; на 01.01.1910).
ВП 02.09.1910 переведен в 193-й пех. Свияжский полк, сформированный 20.02.1910 из 229-го Свияжского, 231-го Котельничского, 235-го Спасского и 236-го Лаишевского рез. батальонов.
—, поручик (02.09.1910 - 25.11.1913);
—, штабс-капитан (25.11.1913 - ?; на 11.08.1914 ... 03.03.1916); начальник пулеметной команды с 01.12.1913.
Ранен 30.08.1914 г. у д. Медведовцы / Медведовицы [2], [3], [4], [5], [6], [7].
Ранен 30.09.1914 г.
Ранен 24.01.1915 г. (остался в строю).
Ранен 15.03.1915 г. у д. Здыня (?) (газета "Русский инвалид" 31.03.1915 № 71 [8], газета "Русское слово" 01.04.1915 № 73, журнал "Разведчик" 14.04.1915 № 1275). Поступил к 05.04.1915 г. в госпиталь при Вятской общине сестер милосердия (г. Вятка) ["Юрий Евгеньевич"] [9].
Контужен 29.08.1915 г.
03.03.1916 г. выбыл из госпиталя № 2 имени ... (название на печати размыто) в г. Ораниенбаум в распоряжение командира пулеметного запасного батальона ["Юрий Евгениевич"] [10].
—, капитан (? - ?; на на 10.08.1916, 04.10.1916).
—, подполковник (? - 14.04.1917; на 01.01.1917): прикомандирован к 1-му пулеметному запасному полку (г. Ораниенбаум); автор пяти пособий для изучения пулеметного дела [11].
ПАФ 14.04.1917 переведен в 471-й пех. Козельский полк.
—, подполковник (14.04.1917 - 16.09.1917).
ПАФ 16.09.1917 назначен командующим Украинским Б. Хмельницкого пех. полка.
—, подполковник (16.09.1917 - ?), командующий полком.
  • Чины:
подпоручик - 24.03.1906 (со ст. с 22.04.1905);
поручик - 20.10.1909 (со ст. с 22.04.1909);
штабс-капитан - 25.11.1913 (со ст. с 22.04.1913);
капитан - ?;
подполковник - ?
  • Награды:
орден Св. Станислава 3-й ст. (06.12.1913; в ВП 18.02.1914);
орден Св. Анны 4-й ст. с надписью "за храбрость" (награжден ? командующим 8-й армией; утверждено ВП 13.03.1915);
орден Св. Владимира 4-й ст. с мечами и бантом (ВП 21.05.1915);
мечи и бант к имеющемуся ордену Св. Станислава 3-й ст. (награжден ? командующим 3-й армией; утверждено ВП 10.08.1916);
орден Св. Анны 3-й ст. с мечами и бантом (награжден ? командующим 3-й армией; утверждено ВП 04.10.1916);
орден Св. Станислава 2-й ст. (06.12.1916; в ВП 13.01.1917).
  • Дополнительная информация:
-Поиск ФИО по «Картотеке Бюро по учету потерь на фронтах Первой мировой войны 1914–1918 гг.» в РГВИА
-Ссылки на данную персону с других страниц сайта "Офицеры РИА"
---
КАПКАН (Капкан-Капканов) Юрій Євгенович (Євдокимович) (6.04.1883 — після 1919) — інспектор піхоти Дієвої армії УНР.
Походив з селян Подільської губернії. Закінчив 2-класне Гайсинське міське училище, Чугуївське піхотне юнкерське училище (24.03.1906), вийшов підпоручиком до 311-го піхотного Челябінського полку. Згодом був переведений до 231-го піхотного Котельничеського резервого батальйону (Вятка), який 19.07.1910 р. був влитий до 193-го піхотного Свіяжського полку (Вятка). 30.07.1911 р. закінчив Головну гімназично-фехтувальну школу. З 25.11.1913 р — штабс-капітан. З 01.12.1913 р. — начальник кулеметної команди полку, на чолі якої вирушив на Першу світову війну. Протягом війни одержав шість поранень (перше з них — через кілька днів після прибуття на фронт), однак всі вони викликали певні підозри, оскільки зачіпали лише м'які тканини і були цілком безпечні для життя. 29.08.1915 р. дістав контузію і був відправлений на лікування до Вятки. 30.10.1915 р. був відрахований зі всіх муштрових посад у полку й отримав від офіцерського зібрання рішення, яке забороняло йому повертатися до полку. Подальша служба Ю. Капкана у війську достеменно невідома, оскільки існує два його послужних списки. Згідно першого (п/с 1-616) він дезертував з армії і з'явився лише після Лютневої революції: 14.04.1917 р. він був зарахований до списків 471-го піхотного Козельковського полку. Згідно другого списку (п/с 128-238, складеного при призначенні Ю. Капкана командиром 1-го Українського полку) він перебував на службі у тилу: з 10.03.1916 р. — молодший офіцер Кулеметного запасного полку, з 16.04.1916 р — капітан, з 08.01.1917 р. - підполковник, з 31.01.1917 р. - командир 4-го батальйону 4-го кулеметного запасного полку (Саратов).
У квітні 1917 р. очолював українську громаду Саратовської залоги, від якої був делегатом на І Всеукраїнському військовому з'їзді. 18.05.1917 р. був обраний до складу його президії, ще за два дні став членом Українського Генерального Військового Комітету. З 20.05.1917 р. — командир 1-го Українського козачого полку ім. Б. Хмельницького. Однак, коли полк вирушив на фронт, несподівано відбув у відпустку. На III Всеукраїнському військовому з'їзді був обраний командиром полку Захисту Революції, сформованого з учасників з'їзду, однак знову зник. За версією самого Ю. Капкана поїхав на фронт, щоб привести в Київ Богданівський полк, однак достеменно відомо, що полк ім. Б. Хмельницького повернувся в Київ з ініціативи та під командою старшин полку. У листопаді 1917 р. — начальник 1-ї Сердюцької дивізії. З 20.12.1917 р. — на посадах «командувача всіма Українськими військами для оборони України від наступу Армії Ради Народних Комісарів». З 12.02.1918 р. був звільнений у відпустку на чотири місяці. У березні 1918 р. видав під своїм прізвищем «Статут стройової служби», який в українській армії отримав назву Капканівського статуту. В дійсності не мав до упорядкування Статуту жодного відношення — він був розроблений комісією старшин 1-го Українського козацького полку ім. Б. Хмельницького без участі Капкана. З серпня 1918 р. — командир 1-го Залізничного полку Армії Української Держави. З грудня 1918 р. — інспектор Залізнично-Технічних військ Дієвої армії УHP. З червня 1919 р. — інспектор піхоти Дієвої армії УНР. Станом на 21.11.1919 р. — начальник резерву старшин Дієвої армії УНР у м. Кузьмін (Поділля). Подальша доля невідома.
РГВИА. - Ф. 409. - Оп. 1. - п/с 128-238. - п/с 1-616; ЦДАВОУ - Ф. 1076. - Оп. 1. - Спр. 1-а. - С 25; Пузицький А. Боротьба за доступи до Київа // 3а Державність. — Варшава. — 1937. — № 7. — С. 18; Визвольні змагання очима контррозвідника (документальна спадщина Миколи Чеботаріва). — Київ. — 2003; Капустянський М. Похід українських армій на Київ — Одесу в 1919 році; Маланюк Є. Уривки зі спогадів. — Київ. — 2004. — С. 434. Галаган М. З моїх споминів. — Київ. — 2005 р. (Цит. по: Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга І. — К.: Темпора, 2007.
  • Источники: