Шестопал Иларион Петрович

• Даты жизни:

? - ?

• Биография:

• Прохождение службы:

В службу вступил ?.

По окончании 5-й Киевской школы для подготовки офицеров в военное время приказом главного начальника Киевского в. о. от 24.01.1916 произведен из унтер-офицеров 27-го пех. зап. б-на в прапорщики армейской пехоты (утверждено ВП 13.05.1916).

• 9-й пехотный Ингерманландский полк (? - ?):

—, прапорщик (? - 14.04.1917);

—, подпоручик (14.04.1917 - ?).

Предположительно, поступил после 14.01.1917 (?) вместе со своим подразделением на сформирование 621-го пех. Немировского полка.

• 621-й пехотный Немировский полк (? - ?):

—, подпоручик (? - ?)

• Чины:

прапорщик - 24.01.1916 (утв. ВП 13.05.1916);

подпоручик - 14.04.1917 (со ст. с 29.01.1917).

• Награды:

Документальных свидетельств о наградах нет.

• Дополнительная информация:

-Поиск ФИО по «Картотеке Бюро по учету потерь на фронтах Первой мировой войны 1914–1918 гг.» в РГВИА

-Ссылки на данную персону с других страниц сайта "Офицеры РИА"

---

ШЕСТОПАЛ Ларіон Петрович (06.07.1896 - ?) - підполковник Армії УНР.

Народився на х. Мосієвка Кременчуцького повіту Полтавської губернії. Закінчив Пирогівське вище початкове училище, витримав іспит на звання однорічника 1-го розряду. 07.08.1915 р. був мобілізований до 27-го запасного батальйону. Закінчив 5-ту Київську школу прапорщиків (20.12.1915), служив у 9-му піхотному Інгерманландському полку, у складі якого брав участь у Першій світовій війні. Штабс-капітан за бойові заслуги. Був нагороджений всіма орденами до Святого Володимира IV ступеня з мечами та биндою, Георгіївським хрестом IV ступеня з лавровою гілкою. З 29.01.1917 р. — командир 3-го батальйону 621-го піхотного Немирівського полку.

З 01.11.1917 р. — командир 3-го куреня 2-го Українського козацького полку ім. гетьмана П. Полуботка військ Центральної Ради, на чолі якого 01.12.1917 р. прибув до Умані, де виконував обов'язки коменданта міста. 24.01.1918 р. був поранений в сутичці з місцевими більшовиками. Після одужання служив у Богданівському курені Окремого Запорізького загону (згодом — дивізії) Армії УНР. Згодом демобілізувався. У листопаді 1918 р. брав участь у протигетьманському повстанні. Після захоплення Полтави військами Директорії — командир 36-го пішого Полтавського полку військ Директорії, на чолі якого воював проти червоних та махновців. З березня 1919 р. — командир партизанського загону «Вільна Україна», що діяв у тилу червоних на Лівобережній та Правобережній Україні. 28.02.1920 р. влився з загоном до 4-ї бригади Армії УHP. Командир сотні 13-го куреня 4-ї бригади 2-ї стрілецької дивізії Армії УНР. 12.06.1920 р. був контужений у бою. Після одужання — командир 22-го куреня 8-ї бригади 3-ї Залізної дивізії Армії УНР. За участь у боях проти червоних був представлений польським командуванням до Хреста Заслуг. Навесні 1921 р. — командир 1-ї сотні Спільної школи підготовки старшин військового часу при 3-ї Залізній дивізії Армії УНР. 3 1923 р. по 1939 р. жив на еміграції у Калішу. Подальша доля невідома.

ЦДАВОУ - Ф. 1078. - Оп. 2. - Спр. 268. - С 32-33. Ф. 2257. - On. 2. - Спр 6. - С. 4-5, 7-8.

• Источники:

• Фотографии: